
Взаємозв’язок системного запалення та типу інсулінемії у хворих на артеріальну гіпертензію з метаболічним синдромом
Author(s) -
О. І. Kocherzhat,
Mariya A. Orynchak,
N. H. Virstiuk,
Iryna Vakalyuk,
М. М. Vasylechko,
О. Р. Лучко,
O.S. Chovganiuk,
I.O. Haman
Publication year - 2021
Publication title -
terapevtika
Language(s) - Ukrainian
Resource type - Journals
eISSN - 2786-5878
pISSN - 2709-7404
DOI - 10.31793/2709-7404.2021.2-2.50
Subject(s) - medicine , zoology , chemistry , biology
Останнім часом науковці звертають особливу увагу на роль імунного запалення в розвитку серцево-судинної патології. Проведено чимало досліджень, у яких виявлено тісний взаємозв’язок між маркерами системного запалення та ризиком виникнення серцево-судинної патології. Мета роботи — оцінити активність та кореляційний зв’язок маркерів інсулінорезистентності (ІР) за рівнем β2-інсулінових рецепторів, адипоцитокінів, фактора некрозу пухлин альфа (ФНП-α) у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) з метаболічним синдромом (МС) залежно від типу інсулінемії. Матеріал і методи. Обстежено 139 хворих на АГ із МС. Залежно від рівня ендогенного інсуліну (ЕІ) у крові натще хворих розподілено на дві групи: 1-ша група — 59 хворих із нормальним рівнем ЕІ в крові; 2-га група — 80 хворих зі спонтанною гіперінсулінемією (ГІ). Контрольна група — 20 практично здорових осіб. Результати та обговорення. У всіх обстежених хворих виявили достовірне підвищення рівня β2-рецепторів інсуліну. У хворих із нормальним рівнем ЕІ в крові та зі спонтанною ГІ рівень β2-інсулінових рецепторів у 3,4 та 5 разів (р<0,05) відповідно достовірно перевищував показник у здорових осіб. У хворих зі спонтанною ГІ рівень β2-інсулінових рецепторів виявився в 1,5 раза вищим, ніж у хворих 1-ї групи (р1<0,05).У всіх хворих на АГ із МС відмічено гіперлептинемію та гіпоадипонектинемію. У пацієнтів обох груп рівень лептину в 3,8 та 4,8 раза відповідно перевищував показник здорових осіб (р<0,05). У хворих зі спонтанною ГІ рівень лептину був в 1,3 раза вищим порівняно з хворими з нормальним ЕІ в крові (р1<0,05). У хворих 1-ї та 2-ї груп рівень адипонектину виявився зниженим на 14,75 та 38,0% відповідно порівняно зі здоровими особами (р<0,05). У хворих 2-ї групи — на 14,42% порівняно з показником хворих 1-ї групи (р1<0,05). Рівень ФНП-α був достовірно підвищеним у всіх обстежених хворих. Так, у пацієнтів 1-ї групи цей показник на 13,0% перевищив рівень у контролі (р<0,05). У хворих 2-ї групи показник ФНП-α на 34,6% перевищив рівень контролю (р<0,05) та у 2,6 раза виявився підвищеним порівняно з хворими з нормальним рівнем ЕІ в крові (р1<0,05). Аналіз результатів дослідження маркерів субклінічного ураження органів-мішеней довів наявність прямого кореляційного зв’язку між рівнем ЕІ в крові натще та рівнями β2-рецепторів інсуліну, лептину та ФНП-α; зворотного кореляційного зв’язку між рівнем ЕІ та рівнем адипонектину (r= –0,5845, p=0,0001). Висновки. Особливостями АГ та МС є важкість перебігу та формування ІР зі спонтанною ГІ, що характеризується зростанням рівнів β2-рецепторів інсуліну, лептину, ФНП-α та гіпоадипонектинемією.