МОТЕТ ЯК «ВІДКРИТА ФОРМА»: КОНЦЕПЦІЯ ПЕРЕТВОРЕННЯ В ДУХОВНІЙ МУЗИЦІ АНТОНА БРУКНЕРА

Мета роботи – виявлення природи музичної образності в пізніх духовних мотетах А. Брукнера в аспекті втілення композитором сакральної символіки. Методологія дослідження має комплексний характер, ґрунтується на поєднанні засад культурологічного, семантичного й історико-музикознавчого аналізу, які дають змогу глибше розкрити жанрово-стильову специфіку хорової творчості А. Брукнера. Наукова новизна – на базі актуальних документально-історичних даних, а також сучасних аналітичних підходів до хорової спадщини А. Брукнера виявлено нові виконавські акценти в інтерпретації пізніх духовних мотетів композитора. Висновки. На матеріалі обраних пізніх мотетів А. Брукнера проаналізовано ключові принципи роботи композитора із сакральним текстом. Підкреслено, що для композитора використання релігійної символіки в хорових творах було органічною частиною творчого процесу. Через особливості службової діяльності А. Брукнер створював мотети з урахуванням їхньої ролі в церковному богослужінні. Для сучасних виконавців, які об’єктивно дистанційовані від церковної практики, авторський задум композитора потребує розшифрування. Найважливішим ключем до розуміння художньої ідеї мотетів виступають їхні фінали. Зазначено, що проблема брукнерівського хорового фіналу має прямий стосунок до феномену музичної процесуальності. Наголошується на принципово іншому відчутті часу, що діє в духовних творах композитора: фінальні розділи мотетів не замикають течію музики, а приводять до тієї точки, де музика мислиться такою, що «вічно триває». Завдяки безперервності становлення музичної думки в середині сакрального тексту виникає феномен часу, коли через набуття людиною внутрішньої цілісності розкривається її власна нескінченність. Мотети А. Брукнера утворюють міцний зв’язок між багатовіковою католицькою традицією, носієм якої був композитор, і актуальними цінностями сьогодення.