ВИКОНАВСЬКІ АСПЕКТИ ХОРОВОЇ МУЗИКИ ХХ СТОЛІТТЯ НА ПРИКЛАДІ «КЕЛЬТСЬКОГО РЕКВІЄМУ» ДЖ. ТАВЕНЕРА

Мета роботи полягає у визначенні основних проблемних напрямів виконавського освоєння «Кельтського реквієму» Дж. Тавенера як показового прикладу хорової музики ХХ сторіччя. Методологія дослідження спирається на комплексне використання системного методу (для визначення окремих елементів музичної мови і прийомів музичної виразності як компонентів художньої цілісності музичного твору); методу музикознавчого стильового аналізу (під час розгляду стильової специфіки твору Дж. Тавенера); хорознавчого методу (що задіяний для визначення основних методичних прийомів і принципів роботи хорового колективу і хормейстера над виконавськими труднощами сучасної хорової музики). Наукова новизна дослідження зумовлена спеціальною хорознавчою спрямованістю вивчення «Кельтського реквієму» Дж. Тавенера як видатного зразка хорової музики ХХ століття. Результати дослідження поглиблюють уявлення про методичні аспекти хорового стилю композиторів – репрезентантів музичного мистецтва ХХ століття, що становить актуальний напрям сучасної виконавської практики. Висновки. У контексті загальних стильових засад хорового стилю «Кельтського реквієму» Дж. Тавенера розглянуто специфіку виконавської техніки, що пов’язана з особливостями сучасного хорового стилю. Виокремлено низку спеціальних виконавських прийомів, що є характерними для хорової сонористики: мовне інтонування, глісандо, кластер. Визначено основні завдання та труднощі технічного характеру, що виникають у процесі практичного освоєння хормейстером і співаками хорової партитури «Кельтського реквієму». Особливу увагу приділено проблемі хорового інтонування як того чинника, що забезпечує повноцінне художнє втілення композиторського задуму. Запропоновано низку методів, спрямованих на подолання цих труднощів (аналіз мобільних і варіативних компонентів хорової партитури з метою визначення їхніх драматургічних функцій, робота над імпровізаційними структурами музичного тексту і «мотивною інтонацією»). Акцентується увага на необхідності спеціального теоретичного аналізу хорової партитури з метою виявлення тих параметрів, що дозволяють адекватно оцінити логіку формування виконавської інтерпретації та принцип відбору прийомів хорової техніки, необхідних для втілення художньої концепції твору.