«СІЛЬСЬКА ЧЕСТЬ» П. МАСКАНЬЇ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ МУЗИЧНО-КУЛЬТУРНОМУ КОНТЕКСТІ: ДО ПРОБЛЕМИ ВИКОНАВСЬКОЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ

Мета статті полягає у простеженні художніх, структурно-ком- позиційних та інтерпретативних особливостей опери «Сільська честь» П. Масканьї у їх обумовленості естетикою веризму. Методологія робо- ти формувалася в опорі на комплекс загально-гуманітарних та спеці- альних музикознавчих наукових методів і підходів, серед яких провідни- ми є історичний, жанрово-стильових, семіотичний, текстологічний та виконавський. Наукову новизну визначає розкриття специфіки оперної творчості П. Масканьї на прикладі опери «Сільська честь» з просте- женням провідних тенденцій розвитку та виявленням особливостей вокальної стилістики даного твору з виділенням оновлених принципів музичної мови композитора. Висновки. Прагнення знайти нові можли- ві форми розвитку оперного жанру як «веристської драми» будувалася на майстерному поєднанні традиційних рис із суттєвим оновленням принципово важливих рівнів оперного твору, а саме – сюжетного, в якому відбувається звернення до життєвих подій та пов’язаних з ними емоційних станів простих людей; драматургічного, з відмовою від ба- гаточастинної структури на користь одночастинної; стилістичного, в якому відбувається оновлення принципів вокального інтонування, орке- стрової палітри та музично-мовних принципів. Саме опера П. Масканьї «Сільська честь» стала своєрідним провісником музичного веризму у її безпосередній близькості до веристської драми Дж. Верга та зумови- ла появлення нової вокальної стилістики та принципів музичної мови. Дані процеси зумовили вираження художніх ознак й принципів загальної драматургічної побудови твору з піднесенням образу героя як учасника діалогічної взаємодії з оточуючим його середовищем, з одного боку, з іншого – з тяжінням до симфонізації оперної тканини, яка стає поміт- ною не тільки через функційне зростання ролі оркестру, а ще й через проникнення характерних ознак, характерних для інструментального інтонування у вокальні партії.