МУЗИЧНО-ВИКОНАВСЬКИЙ ІДІОСТИЛЬ ЯК АВТОРСЬКИЙ КОГНІТИВНИЙ ФЕНОМЕН

Мета дослідження – відкрити специфічні риси, головні показни- ки музичного (фортепіанного) виконавства як авторського феномена, обговорити особливості виконавського твору, тобто того художнього продукту, що постає й залишається внаслідок процесу виконавського самоздійснення, відкрити особистісний механізм музично-виконавської інтерпретації. Методологія роботи передбачає сумісне використання текстологічного та психологічного підходів, залучення певних поло- жень сучасної когнітивістики. Наукова новизна даної статті поля- гає в розкритті стильового значення музично-виконавської творчості, впровадженні поняття ідіостилю як найбільш відповідного до інтер- претативних завдань музично-виконавської діяльності, включаючи її пізнавальні та оцінні стратегії, способи комунікативної активації. Пропонується підхід до виконавського розуміння як до самобутнього авторського феномена, що передусім визначає змістовий обсяг музично- го діяння. Доводиться, що музично-виконавське авторство, знаряддям експлікації якого є інтерпретація або образно-звукова концептуаліза- ція, ініціюється саме даним «світоглядним смислом». Висновки свід- чать про необхідність включення феномена виконавського авторства в музиці, як індивідуально-особистісного прояву людської сутності, до кола музикознавчого авторологічного вивчення, що передбачає сумісний розвиток текстологічного та комунікативно-психологічного підходів. Специфічними показниками музично-виконавського мислення як автор- ського феномена постає цілісність та експлікативність, тобто спря- мованість до конкретного предметного результату. Тому виконавський ідіостиль розрахований на певний творчий результат, передбачає влас- ний виконавський твір, що є, з одного боку, завершеним компонентом художньої дійсності, художньої картини світу, з іншого – перебудовою власного психологічного тезаурусу та новим моделюванням індивідуаль- но-особистісного сутнісного «Я».