Диригентська школа Євгена Вахняка на тлі хорової культури України.

Мета дослідження – проаналізувати функціонування диригентської школи Євгена Вахняка в контексті хорової культури України другої половини ХХ століття. Методологія дослідження передбачає застосування історико-генетичного, аналітичного, компаративного, музикознавчого, психологічно-типологічного та культурологічного методів. Зазначений методологічний підхід дозволяє здійснити комплексний аналіз змісту, форм, методів, цілей і результатів творчості Є. Вахняка, виявити низку суб’єктивних (індивідуальних особистісних рис) та об’єктивних (регіональних та загальнонаціональних традицій, тенденцій епохи) факторів, що стали визначальними у формуванні виконавських, педагогічних, методичних, репертуарних функціональних компонентів його диригентської школи. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в українському музикознавстві розглядається виконавська та педагогічна діяльність Є. Вахняка в аспекті окремої диригентської школи. Висновки. Результати комплексного аналізу диригентсько-педагогічної діяльності Є. Вахняка дають підстави трактувати її як диригентську школу, яка, синтезувавши здобутки галицької та київської хорових традицій, стала знаковим феноменом хорової культури України.