Антоніо Паскуллі: синтез композиторської і виконавської творчості.

Мета роботи: Дослідження пов’язане з вивченням творчості італійського композитора і віртуоза-гобоїста Антоніо Паскуллі в контексті розвитку інструментальної музичної культури Європи першої половини ХІХ ст.. Стильові особливості композиторської творчості А. Паскуллі розглядаються на прикладі творів Concerto sopramotivi dell opera «La Favorita» di Donizetti, «Ricordo di Napoli», «Le Api». Методологія. Використовуються методи історіко-культурологічного, теоретичного та жанрово-стильового аналізу, що дозволило охарактеризувати універсалізм творчості Антоніо Паскуллі, виділити основні жанрово-стилістичні риси його композиторського стилю. Наукова новизна роботи полягає у зверненні до творчості маловідомого в українському музикознавстві гобоїста-віртуоза ХІХ ст. Антоніо Паскуллі. Висновки. Творчість А. Паскуллі наслідує традиції віртуозно-виконавського стилю епохи Романтизму. Композитор досконало володів своїм інструментом, і, відповідно, писав твори, в яких використовувався увесь технічний арсенал гобоя. Неймовірна технічна складність його творів ставить перед виконавцем завдання володіння усім комплексом виразних і технічних можливостей інструменту. Виразні засоби «діамантового стилю» в творах А. Паскуллі часто співвідносяться з вокальним стилем бельканто (фіоритури, аріозність), що демонструє особливі виразні можливості гобоя – уподібнення співу, здатність максимально наблизитися до вокальної кантилени. Твори Паскуллі для гобоя досі представляють істинну вершину художньої змістовності і межі технічної складності.