Історичні умови концертування західноукраїнських піаністів за межами регіону і на теренах зарубіжжя у ХІХ– ХХ ст.

Метою статті є вияв історичних умов концертування західноукраїнських піаністів як прояв полікультурних складових у піаністичних традиціях регіону. Наукову новизну даної роботи визначають пріоритети аналізу впливу індивідуальних здобутків видатних представників європейського мистецтва на формування національної традиції у галузі фортепіанного виконавства й педагогіки та оцінки внеску західноукраїнських піаністів у мистецьке життя та фортепіанну педагогіку української діаспори. Методологія базується на міждисциплінарному підході, що дозволяє розглядати предмет дослідження в історичному, соціокультурному та музикознавчому аспектах. В роботі застосовано ряд методів, серед яких провідними є: теоретичний, історичний, аналітичний, ретроспективний та структурно-системний та компаративістський. Висновки. У міжнародній гастрольній діяльності піаністів–вихідців з регіону бачимо потужний географічний обшир представництва, стабільну успішність та визнання, які доводять сформованість та зрілість педагогіко-методичних установок регіонального фортепіанного мистецтва. Універсалізм форм участі виявляється у відкритіості експериментуванню, у залученні у перелік форм діяльності радіоконцертів, концертів-лекцій, аудіозаписів, офіційних представницьких виступів, у популяризації творів українських, зокрема регіональних та сучасних композиторів.Ключові слова: фортепіанне мистецтво, фортепіанна виконавська традиція, виконавська культура, гастрольна діяльність, львівський піанізм.