
Культура ранньомодерної України в сучасних історичних студіях
Author(s) -
V. А. Dmytrenko
Publication year - 2020
Publication title -
lìteratura ta kulʹtura polìssâ
Language(s) - Ukrainian
Resource type - Journals
eISSN - 2618-0022
pISSN - 2520-6966
DOI - 10.31654/2520-6966-2020-13i-99-238-246
Subject(s) - political science
У статті розглянуто головні напрями вивчення ранньомодерної української культури в сучасних історичних студіях. Предметом уваги стали монографічні дослідження, котрі побачили світ після 2000-го року. Вважаємо, що саме вони є квінтесенцією наукового доробку й якнайкраще представляють напрацювання в досліджуваній сфері. З’ясовано, що спеціалізованих історіографічних праць, у яких би аналізувався стан дослідження української культури ранньомодерного часу, на сьогодні немає. Вирізнено два імовірні шляхи кризи "ідентичності історика", їх відмінності між собою не так предметом дослідження, як методологією його виконання та понятійним апаратом, який використовують науковці. Охарактеризовано позицію прихильників, які вважають, що головне завдання дослідника – розвіювання фальсифікацій, відкриття замовчуваних сторінок і конструювання нового історичного канону та позиції адептів, згодних з необхідністю позбутися догматичних нашарувань, заідеологізованості та фальші в контексті нового погляду на вітчизняну історію через опанування методик, випрацюваних за межами пострадянського інтелектуального простору, акцентуючи увагу на необхідності ведення діалогу зі своїми "західними" колегами однією мовою, щосприятиме включенню українського історичного наративу до світового історико-інформаційного простору. Фундаментальним виданням періоду2001–2013 рр. є "Історія української культури" у п’яти томах, другий та третій томи якого містять багатий фактографічний матеріал із українськоїкультури ранньомодерного часу. Водночас, відзначаємо появу праць, які попри те, що жоден із авторів не позиціонує себе як історика культури, мають виразне культурно-антропологічне спрямування. Саме вони презентують нові напрями вивчення ранньомодерної української історії, засновані на методології "нової культурної історії". На нашу думку, саме такі дослідження сприяють поглибленому розумінню культури ранньомодерного часу.