ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ КИЇВСЬКОГО ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВА НА ПОЧАТКУ ХХ ст.

У статті здійснена спроба проаналізувати діяльність київського, волинського, подільського генерал-губернатор, яка мала сприяти подоланню польського впливу на Правобережжі України. На основі комплексного аналізу опублікованих та архівних джерел, історіографічних здобутків розглядаються правові засади створення та подальшої еволюції інституту генерал-губернаторства у Правобережній Україні. Метою статті є аналіз джерел та висвітлення законодавчих ініціатив, з якими виступали на початку XX ст. генерал-губернатори Південно-Західного краю для зменшення в цьому регіоні польського землеволодіння, що мало на той час важливе політичне значення. Констатовано, що Генерал-губернатор як головна посадова особа у генерал-губернаторстві представляв інтереси центральної влади, здійснював контроль за діяльністю всіх адміністративних органів на підвідомчій йому території. У центрі уваги генерал-губернаторів знаходились політичні проблеми, і саме генерал-губернатори визначали обсяг поширення у краї загальноросійських буржуазних реформ. Керівництво забезпечував за допомогою канцелярії, організаційно-штатна структура якої неодноразово змінювалася. У листопаді 1914 р. Київське генерал-губернаторство було ліквідоване.