ОСОБЛИВОСТІ УМОВ ПІДГОТОВКИ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ КАДРІВ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО ЕЛЕКТРОМАШИНОБУДУВАННЯ В 1920-Х РР.

Метою даної статті є визначення основних особливостей умов підготовки науково-технічних кадрів для електромашинобудівної сфери УСРР. За допомогою порівняльно-історичного, діахронічного і синхронічного методів вивчено вплив упродовж 1920-х рр. характеру функціонування українського електромашинобудування в складі єдиного народногосподарського комплексу СРСР на умови підготовки науково-технічних кадрів для цієї галузі. Встановлено, що первісне український електромашинобудівний сектор не розглядався союзним урядом як одна з рушійних сил розпочатих ним процесів індустріалізації та електрифікації країни. Причиною цьому стали як брак в українських підприємств власного наукового супроводу виробництва сучасних електричних машин, так і відсутність можливості здійснювати таке забезпечення існуючими в республіці непромисловими профільними науково-технічними підрозділами. При тому розпочався процес закриття цих підприємств, який утім не знайшов свого завершення, оскільки в середині 1920-х рр. був зупинений. З’ясовано, що в цей час у Харкові фундується великий осередок виробництва військово-морської електротехніки на основі конструкцій та технологій, наданих німецькою електротехнічною фірмою «АЕГ». Підставою для цього, в першу чергу, став досвід «АЕГ» у такого роду співробітництві з Російською імперією напередодні І Світової війни, а також те, що підчас цієї війни відповідне устаткування вироблялося на Харківському заводі згаданого концерну, в наступному в нього секвестрованому. З певною затримкою в півтори-два роки, там же був організований масовий випуск електричних машин цивільного виконання, виготовлення яких також здійснювалося за технічною документацією «АЕГ». Таким чином, у місті почала стрімко зростати потреба на профільні науково-технічні кадри, що стало причиною подальшої концентрації підготовки таких фахівців саме в Харкові, у місцевому Технологічному інституті. Разом із указаним раніше, визначено, що загальний рівень надаваних «АЕГ» та іншими зарубіжними фірмами профільних знань перевищував наявний в українських вищих технічних навчальних закладах, що стало головною особливістю умов підготовки в УСРР науково-технічних кадрів для республіканського електромашинобудування впродовж 1920-х рр.