
ПОШИРЕННЯ НЕОАСКАРОЗУ ТЕЛЯТ В УМОВАХ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Author(s) -
Л. В. Нагорна,
В. І. Рисований
Publication year - 2019
Publication title -
vìsnik poltavsʹkoï deržavnoï agrarnoï akademìï
Language(s) - Ukrainian
Resource type - Journals
eISSN - 2415-3362
pISSN - 2415-3354
DOI - 10.31210/visnyk2019.04.28
Subject(s) - medicine
Нематодози є нерозв’язаною проблемою в господарствах, які займаються вирощуванням великої рогатої худоби. Для молодняка великої рогатої худоби актуальним є інвазування неоаскарисами. Па-разитування неоаскарисів призводить до розладів органів травлення, появу бронхопневмоній парази-тарної етіології. Тварини відстають у рості та розвитку, а у разі високої інтенсивності інвазії ги-нуть. Метою нашої роботи було з’ясувати поширення неоаскарозу телят в умовах дрібних фермер-ських господарств Сумської області. Для досягнення мети необхідно було розв’язати такі задачі: провести лабораторне дослідження фекалій, здійснити аналіз впливу антропогенних чинників, тех-нологічних схем вирощування тварин, санітарно-гігієнічних умов у господарствах на поширення нео-аскарозу. Роботу виконували на базі лабораторії кафедри епізоотології та паразитології Сумського національного аграрного університету, а також в умовах фермерських господарств Сумської області. Дослідженню піддавали різні вікові групи молодняка, зокрема 1–3 міс., 4–5 міс. та 6–12 міс. Для копроовоскопії застосовували стандартизований метод флотації з розчином нітрату амонію за Г. О. Котельниковим та В. М. Хреновим. За результатами проведених досліджень встановлено по-ширення неоаскарозу телят в умовах фермерських господарств Сумської області. Середня екстен-сивність інвазії в обстежених господарствах становила 61 %. Зі 112 обстежених голів різних віко-вих категорій – 69 голів виявилися інвазованими неоаскарисами. Максимальний прояв хвороби в моло-дняка тварин відмічали у весняно-осінній період. З’ясовано, що у разі неоаскарозу телят показники екстенсивності інвазії з віком тварин зменшувалися. Максимально уражалися неоаскарисами теля-та у віці 1–3 міс. (ЕІ 84,8 %). У групі телят віком 4–5 міс. ЕІ була нижчою і становила 62,9 %. Най-нижчу ЕІ в обстеженого поголів’я молодняка великої рогатої худоби (25,8 %) було діагностовано у групі телят віком 6–12 міс.