ІНТЕРСУБ’ЄКТНА ВЗАЄМОДІЯ В ІГРОВІЙ СПІЛЬНО-РОЗПОДЕЛІНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

У статті представлений теоретичний аналіз проблеми інтерсуб’єктної взаємодії та результати проведеного пілотажного експериментального дослідження. Моделлю для експерименту стала модифікована гра в шашки: досліджуваних просили після «класичної» гри зіграти по-іншому, так, щоб на ігровій дошці залишилося мінімум шашок. Перевірялися такі гіпотези: 1) інтерсуб’єктна взаємодія є особливою формою організації спільно-розподіленої діяльності, яка характеризується єдиною метою та переважанням стратегії співробітництва; 2) включеність в ігрову інтерсуб’єктну взаємодію, прикладом якої є «інтерсуб’єктні шашки», підвищує рівень радості людини. Після кожної гри і в її класичному, і в інтерсуб’єктному варіантах досліджуваних просили оцінити їх рівень радості по шкалі від 1 до 10, де 10 – максимум. За більшістю показників суб’єктивно оцінюваний рівень радості після інтерсуб’єктного варіанту гри в шашки вищий. Ці дані підтверджуються спостереженням експериментатора за досліджуваними під час різних варіантів гри в шашки. Гіпотези дослідження підтвердилися. Отже, були розширені уявлення про інтерсуб’єктну взаємодію як складноорганізований процес взаємного розвитку суб’єктних якостей учасників.