Перший досвід використання периферичної екстракорпоральної мембранної оксигенації в дитини з тяжкою дихальною недостатністю

Екстракорпоральна мембранна оксигенація (ЕКМО) є важливим методом у лікуванні гострої серцевої та дихальної недостатності. Периферична методика вено-артеріального ЕКМО полягає в заборі, газообміні та поверненні крові через канюлі, встановлені в периферичні судини. Мета роботи – проаналізувати власний досвід використання вено-артеріального ЕКМО з периферичним методом канюляції в дитини з тяжкою дихальною недостатністю після операції Росса-Конно. Матеріали і методи. У статті розглядається клінічний випадок пацієнта з важкою дихальною недостатністю, що потребував підключення апарату ЕКМО з канюляцією правої загальної сонної артерії та правої внутрішньої яремної вени. Результати та обговорення. Під час проведення ЕКМО вдалося стабілізувати і покращити стан дитини, що зафіксовано лабораторними та інструментальними методами дослідження. Висновки. Екстракорпоральна мембранна оксигенація – це ефективний метод боротьби з гострою дихальною недостатністю, що забезпечує сприятливі умови для подолання інфекції та відновлення функції легень. Периферична методика канюляції дозволяє уникнути багатьох ускладнень, які виникають при центральній канюляції.