Особливості перебігу раннього післяопераційного періоду у пацієнтів після корекції аневризм лівого шлуночка серця із супутньою ішемічною мітральною недостатністю

Ішемічна хвороба серця (ІХС) посідає провідне місце серед актуальних медико-соціальних проблем. Інфаркт міокарда є найбільш грізним ускладненням ІХС. У багатьох пацієнтів після виписки зі стаціонару все ж таки залишилися значні порушення функції лівого шлуночка (ЛШ). Одним із загрозливих ускладнень ІМ є недостатність мітрального клапана ішемічного ґенезу. Ця патологія зустрічається майже у 20–25% випадків після гострого інфаркту міокарда (ГІМ) і більш ніж у 50% пацієнтів, у яких після ГІМ є прояви застійної серцевої недостатності. Наявність мітральної регургітації при ІХС негативно впливає на виживання пацієнтів. Смертність протягом першого року становить від 40 до 70%. В Національному інституті серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН було прооперовано 693 хворих із приводу аневризми лівого шлуночка. Хворі були розділені на дві групи – з наявністю або з відсутністю мітральної недостатності ішемічного ґенезу на доопераційному етапі. В першу групу було включено 259 (37,4%) пацієнтів із мітральною недостатністю, в другу групу – 434 (62,6%) без супутньої мітральної недостатності. Групи пацієнтів були рівнозначні за демографічними показниками і частотою виявлення супутньої патології нервової та судинної систем організму. Більшість досліджуваних хворих групи 1 належали до 3–4 функціонального класу за NYHA (71,8%), в той час як у другій групі більше третини пацієнтів (39,2%) перебували в 1–2 функціональному класі за NYHA. Інтраопераційні дані штучного кровообігу обох груп не відрізнялися. В післяопераційному періоді у групі з наявною доопераційною мітральною недостатністю час ШВЛ був майже вдвічі більшим (11,6±36,4 год. та 6,5±13,9 год.) (р=0,01). Гостра серцева недостатність ІІ і більше ступені виникала в 1,5 рази частіше в групі 1 (р=0,02). Гострі порушення мозкового кровообігу в другій групі діагностовані в 2,5% хворих, а в групі 1 – у 5,0% пацієнтів (р>0,05). Частота летальних випадків у групі 1 в чотири рази перевищує летальність у групі 2 (3,9% та 0,9% відповідно) (р=0,01). Наявність доопераційної мітральної недостатності, навіть якщо вона не потребує корекції, значно погіршує перебіг раннього післяопераційного періоду у пацієнтів після хірургічної корекції аневризми лівого шлуночка і призводить до підвищення частоти виникнення післяопераційних ускладнень та значно збільшує летальність.