ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ ДЕРЖАВАМИ БРЕНДИНГУ ТА РЕПУТАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ЯК ІНСТРУМЕНТІВ УПРАВЛІННЯ ПРИВАТНИМИ КОМПАНІЯМИ

Стаття присвячується вивченню процесів управління такими нематеріальними ресурсами держави, як бренд та репутація. Брендинг та репутаційний менеджмент вже тривалий час використовуються для підвищення успішності приватних компаній, а віднедавна й для розвитку могутності держав на міжнародній арені. Водночас, наявність істотних відмінностей між обома суб’єктами зумовлює потребу в розробці інших підходів до зміцнення авторитету держав, ніж просування компаній на ринках. Зважаючи на ці відмінності, автори досліджують бренд та репутацію як об’єкти управління, а також розглядають їхню багатогранну природу. У статті порушується питання співвідношення національного бренду та державної репутації, враховуючи загальнонаукове значення вихідних понять. Наводяться пояснення національного брендингу та репутаційного менеджменту. Автори описують окремі теоретико-прикладні проблеми, що виникають при застосуванні інструментарію управління нематеріальними ресурсами держави, зокрема визначення цільової аудиторії. Результати дослідження можуть бути цінними для вчених, які прагнуть краще зрозуміти природу національного бренду та державної репутації, а також представників органів державної влади, котрі в ідеалі мали бути б зацікавлені в тому, щоб ефективно управляти ними в інтересах усього населення.