ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ІМПЛІЦИТНОЇ СЕМАНТИКИ АНТРОПОНІМІВ ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ

Стаття досліджує імпліцитний аспект політичного дискурсу через аналіз семантичних імплікатур антропонімів політичного дискурсу. Останні включають офіційні (імена, прізвища) та неофіційні (прізвиська, прізвиськові утворення, псевдоніми) найменування відомих політичних діячів, глав держав та урядів та є одиницями, відповідно, первинної та вторинної номінації, що  визначає різні підходи до їх вивчення та шляхи інтерпретації семантичних імплікатур, які вони репродукують. Визначено, що при дослідженні офіційних найменувань політичних лідерів найбільш дієвим є етимологічний та семасіологічний підходи. Саме вони дають змогу прослідкувати походження конкретного антропоніма та виокремити імпліцитні семантичні елементи шляхом  аналізу значення його дериваційних складових. Семантичне значення таких ономастичних одиниць є специфічним: воно не відбиває понять, а лише вказує на первісну семантику – мотиви номінації. Такі семантичні імплікатури, як правило, є безвідносні до персони номінанта, особистісно невмотивовані, почасту містять нейтральну позалінгвальну інформацію. При цьому вони є невід’ємними елементами  цілісного семантичного значення антропоніму. Доведено, що вивчення неофіційних антропонімів політичного дискурсу вимагає застосування прагматичного підходу, оскільки утворення прізвиськ та прізвиськових утворень зумовлене екстралінгвальними чинниками, є прагматично та функціонально вмотивованим. З’ясовано, що семантичні імплікатури таких неофійних найменувань містять позитивну та негативну конотації й у гіперболізованому вигляді вказують на характерні особистісні риси номінанта, виокремлюють його з-поміж інших, ретранслюють інформацію про специфіку та основні моменти його політичної кар’єри.