
ВПЛИВ ЄВРОСКЕПТИЦИЗМУ НА ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНСТИТУЦІЙ ЄС
Author(s) -
M. M. Yakymchuk
Publication year - 2020
Publication title -
mìžnarodnì vìdnosini, suspìlʹnì komunìkacìï ta regìonalʹnì studìï
Language(s) - Ukrainian
Resource type - Journals
eISSN - 2524-2679
pISSN - 2522-1663
DOI - 10.29038/2524-2679-2020-02-258-275
Subject(s) - geography
Анотація. У цій статті визначено та проаналізовано ознаки євроскептицизму в інституціях ЄС. Зокрема, охарактеризовано елементи опозиції до ЄС у Європейській Раді, Європейській комісії, Європейському парламенті та Раді Європейського Союзу, а також в інших допоміжних органах ЄС. Значну увагу приділено вивченню політичних поглядів Глав держав та урядів, які входять до Європейської Ради. Дослідження показало, що, попри членство у проєвропейських партіях, лідери, переважно, держав Центрально-Східної Європи мають зв’язки з Росією і критикують політику організації, що послаблює інтеграцію. Також у статті проаналізовано ідеологію політичних партій та груп, які входять до Європарламенту. Зауважимо, що кількість євроскептиків у Європарламенті не змінилася, проте між ними не спостерігається посилення комунікації та співробітництва. Це свідчить про зниження рівня євроскептицизму у парламенті. Крім того, охарактеризували політичні погляди комісарів та їх прихильність до ідей євроскептицизму. І визначили, що Європейська комісія залишається найбільш проєвропейською інституцією ЄС. У статті також розглянули євроскептицизм у Раді ЄС. Проаналізувавши рівень опозиції до ЄС в урядах держав‑членів, визначили, що сумніви щодо політики ЄС, які спостерігаються в урядах держав‑членів, уповільнюють співпрацю. Однак, складно стверджувати про негативний вплив євроскептицизму на посилення співробітництва, а тим більше прослідкувати зростання опозиції в інституціях ЄС. На прояви євроскетицизму в європейських інституцій впливають також економічна ситуація, адаптованість законодавства та ситуація на міжнародній арені. У зв’язку з цим, євроскептицизм в інституціях варто розглядати не як загрозу європейській інтеграції, а лише як фактор уповільнення співпраці, що сприяє адаптації держав до нових вимог організації.