
Вербальний образ Лесі Українки у волинській поезії
Author(s) -
Ніна Горик,
Світлана Богдан
Publication year - 2021
Publication title -
lìngvostilìstičnì studìï
Language(s) - Ukrainian
Resource type - Journals
eISSN - 2413-6530
pISSN - 2413-0923
DOI - 10.29038/2413-0923-2021-15-15-37
Subject(s) - psychology
У статті досліджено твори волинських поетів, присвячені Лесі Українці, власне ті з них, які містять не звичайну посвяту, а є віршами-присвятами й моделюють її образ, як встановлено, насамперед через різноманітні асоціативно-семантичні зв'язки з особистістю та творчістю, рідше – через проєкції на топонімікон, безпосередньо поєднаний із нею, зокрема, це Волинь, Колодяжне, Волошки, Чекно, Ялта (твори В. Гея, Н. Горик, Н. Гуменюк, В. Лазарука, Л. Лежанської, Й. Струцюка), а також – на подієвий вимір її життєпису – дитяче віче в замку Любарта (Н. Гуменюк), участь у роботі «Плеяди» (Й. Струцюк).
Основну увагу було зосереджено на вияві образних, функційно-стилістичних та синтаксичних засобів моделювання образу Лесі Українки в поетичних присвятах (із виразною диференціацією щодо вікових параметрів: портретування Лесі-дитини, Лесі-юнки, Лесі-дорослої), зокрема встановлено й проаналізовано найбільш продуктивні з них – перифрази, з-поміж яких виокремлено ті, що належать до індивідуально увиразнених – як-от: провісниця (О. Богачук), сльозинка Тарасової долі (В. Гей), пророк, голос, надія, геній ясночолий (Н. Гуменюк), а також метафори й порівняльні звороти, які вербалізують головно її внутрішній світ і визначальні риси характеру, – мужність, стійкість, непохитність у відстоюванні національних інтересів і рідного слова. Спостережено також частотне моделювання образу Лесі Українки за допомогою асоціативних актуалізацій і смислових співвіднесеностей із героїнями її творів – здебільшого з Мавкою і Касандрою (О. Богачук, Н. Горик, Ю. Сільчук). Типовими можна вважати такох численні експлікації псевдоніма Українка як домінувального оцінного елеманта в контекстах, що розкривають її непроминальну й невичерпну роль у розбудові українського національно-мовного й духового простору.
У багатьох волинських поетів вірші-присвяти утворюють окремі цикли (В. Гей, В. Лазарук , Й. Струцюк). У текстах деяких присвят наявні епіграфи-цитування з творів Лесі Українки (Р. Братунь, Н. Гуменюк, О. Криштальська).