Історія одного тексту Лесі Українки: “Поет під час облоги”

Стаття присвячена аналізу окремої поезії видатної української письменниці Лесі Українки. Встановлено, що авторка цікавилася основами версифікації, а їх знання вважала неодмінною умовою поетичної майстерності. У статті зроблено спробу простежити шлях поетичного тексту від автографу до останньої прижиттєвої публікації у збірці. Особливу увагу приділено змінам як на змістовому, так і на формальному рівнях. З’ясовано, що Леся Українка надавала формальній організації тексту надзвичайно великого значення, що й засвідчують густо покреслені чернетки. Письменниця болісно сприймала втручання редакторів у форму своїх поетичних творів, а тому намагалася самостійно надати їм досконалого вигляду та звучання.