Мовностилістичні й поведінкові паралелі в піснях до танцю з Колодяжного в записах Лесі Українки та піснях до скоку зі Світязьких Смолярів

У статті досліджено особливості відображення текстів автографів пісень до танцю з «Колодяженського зошита» Лесі Українки в його друкованому варіанті та в записах з її голосу Климента Квітки, встановлено частотні мовні зміни в писемному тексті, що суттєво впливає на достовірність передавання насамперед фонетичної та морфологічної парадигм первинного тексту й унеможливлює відтворення й дослідження реального мовлення колодяженців, а тому для аналізу обрано саме текст рукопису; з’ясовано домінувальні тематичні групи  танцювальних пісень, до яких належать музики, кохання, взаємини дітей-батьків, родинно-побутове життя. Окреслено специфіку функціонування цього пісенного жанру й простежено типові комунікативні ситуації його побутування, одним із найчастотніших виявів можна вважати весільну обрядовість. Досліджено лексико-семантичні ознаки цих пісенних текстів, що засвідчують продуктивне використання типових говіркових лексем на позначення різних понять, узвичаєних фольклоризмів, постійних епітетів, порівнянь, символічних найменувань. Стилістика танцювальних пісень відзначається жартівливою та іронічною тональністю, експлікованою насамперед у лексичній площині таких текстів.