ОСОБЛИВОСТІ ВИЯВУ КОГНІТИВНО-СТИЛЬОВИХ ХАРАКТЕРИСТИК ТА КРЕАТИВНОСТІ В ПУБЛІЧНИХ СЛУЖБОВЦІВ

Мета. Стаття присвячена особливостям когнітивно-стильових характеристик та креативності у публічних службовців. В межах розгляду даної теми був зроблений детальний теоретико-методологічний аналіз та систематизація підходів у вивченні поняття когнітивного стилю і креативності особистості, а також здійснено емпіричне дослідження особливостей когнітивно-стильових характеристик та креативності в публічних службовців із різним стажем професійної діяльності. Когнітивний стиль у даному дослідженні розглядається як індивідуальна відмінність в процесах переробки інформації та визначення особливостей організації когнітивної сфери особистості. Креативність визначається як особистісна характеристика, що виявляється в здатності породжувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко вирішувати проблемні ситуації, тощо. Методи. Для реалізації мети дослідження ми використали такі методи: теоретичні; організаційні; емпіричні (комплекс психодіагностичних методик), а саме «Словесний лабіринт», «Фігури Готтшальдта», методика фігурної форми А тесту творчого мислення Е. П. Торренса (в адаптації О. Тунік), опитувальником Дж. Джонсона (в адаптації О. Тунік). Результати. В емпіричній частині дослідження авторами були виявлені відмінності у когнітивно-стильових характеристиках та креативності в публічних службовців із різним стажем професійної діяльності: зі стажем 6-10 років – високий рівень креативності, поленезалежність і гнучкість; зі стажем 11-20 років – помірний рівень вираженості креативності, поленезалежність та ригідність мислення; зі стажем понад 20 років – полезалежність та ригідність мислення. У всіх виокремлених групах встановлено статистично значущі прямі зв’язки креативності з поленезалежністю та гнучкістю мислення, швидкістю виконання завдань та розробленістю, а також зв’язок креативності зі стажем професійної діяльності. Висновки. Результати проведеного емпіричного дослідження можна застосовувати у розробці циклу професійних програм з метою підвищення кваліфікації публічних службовців, у тому числі й для формування їх професійних компетенцій.