Особливості уродинаміки нижніх сечових шляхів у хворих за ідіопатичного гіперактивного сечового міхура

Вступ. Гіперактивність сечового міхура (ГАСМ) - тяжкий розлад сечовипускання, що виявляють майже у 17% населення віком старше 40 років, з них 56% - жінок, 44% - чоловіків. Мета. Визначення частоти і клінічного значення окремих уродинамічних симптомів, що виявляють за результатами комплексного обстеження хворих за ідіопатичної ГАСМ (ІГАСМ). Матеріали і методи. Комбіноване уродинамічне дослідження проведене у 137 хворих за ІГАСМ (105 жінок, 32 чоловіків). Результати. Імперативний характер сечовипускання у хворих за ІГАСМ зумовлює зменшення максимальної цистометричної місткості - у 75,9% хворих, зниження порогу чутливості сечового міхура (СМ) у 70,8%, гіперактивності м’яза – випорожнювача СМ (МВСМ) у 35,8%, комплаєнтності - у 43,1%, нестабільності сечівника - у 24,8%. Висновки. Зменшення здатності СМ до накопичення й утримання сечі за нормального або низького внутрішньоміхурового тиску та часте поєднання нестабільності СМ з ознаками обструкції сечовипускання є основними особливостями порушення уродинаміки нижніх сечових шляхів (НСШ) у хворих за ІГАСМ.