СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ПАРЕМІЙ З ТОПООНОМАСТИЧНИМ КОМПОНЕНТОМ

У статті проаналізовані паремії з топонімічним компонентом. За тривалий час наукового вивчення фразеологічного багатства української мови, а прислів’я й приказки, зважаючи на усталеність їх оформлення, відтворюваність, експресивність, національні коди тощо, традиційно уналежнюють до фразеології, пареміологія неодноразово ставала предметом дослідження. Утім, вплив значення топонімів на семантику паремії, уживання окремих різновидів топонімів у пареміях залишався поза увагою вчених. Не акцентовано також на структурних особливостях прислів’їв і приказок зі топоономастичним компонентом. Дослідження дев’яноста однієї паремії з топонімічним компонентом уможливило висновки про те, що найуживанішими в їх складі є топоніми у формі називного й місцевого відмінків, ймовірніше, через те, що потрібно було назвати місцевість (Наш Луг – батько, а Січ – мати, от де треба помирати) і вказати на неї (Або будем на Русі, або пропадемо усі). Топоніми у складі прислів’їв і приказок здебільшого стосуються назв українських міст і територій (Київ, Крим, Русь), менш уживаними є іншомовні назви (Краків, Рим). Лише в поодиноких пареміях спостережено гідроніми, найчастіше потамонім Дунай, що виявилося неочікуваним результатом, бо водойми відіграють важливе значення в українській дійсності. Також з’ясовано, що значення всієї паремії найчастіше залежить від семантики складника-топоніма (Добувся, як швед під Полтавою), побіжно зазначивши, що він може відбивати як реальний географічний об’єкт (Полтава, Теплинський ліс), так і вигаданий (Брехунівка). Прислів’я і приказки з топоономастичним компонентом, як й інші паремії, мають римовану структуру, витворювану іменником і дієсловом або поєднанням іменника з іншими частинами мови, що служить легшому запам’ятовуванню та відтворюванню. З боку синтаксичної будови паремії з компонентами-топонімами становлять різноманітні види речень. Перспективою дослідження вважаємо ретроспективне вивчення різних груп топонімів у складі паремій, з’ясування синтагматично-парадигматичних відношень між такими одиницями, дослідження їх, наприклад, у когнітивному, етнопсихологічному, лінгвокультурологічному, дискурсивному тощо напрямах.