
ПЕДАГОГІЧНИЙ ДИСКУРС У ТИПОЛОГІЇ ДИСКУРСУ
Author(s) -
І. В. Ситник
Publication year - 2021
Publication title -
nova fìlologìâ
Language(s) - Ukrainian
Resource type - Journals
ISSN - 2414-1135
DOI - 10.26661/2414-1135-2021-83-35
Subject(s) - computer science
У статті на основі аналізу наукових праць досліджено місце педагогічного дискурсу в типології дискурсу. Поняття «дискурс» уважається одним із ключових понять низки гуманітарних наук. Саме через полідисциплінарність, багатозначність і багатофункціональність дискурсу не існує загальноприйнятого й однозначного визначення цього поняття, що, у свою чергу, призвело до відсутності єдиної типології дискурсу. Науковці, систематизуючи дискурс, залежно від предмета дослідження за основу використовують певний критерій або критерії та подають різні класифікації. У статті проаналізовано, виділено й систематизовано наявні основні наукові підходи до класифікації дискурсу. У результаті дослідження з’ясовано, що загальноприйнятим у парадигмі соціолінгвістичного параметра згідно з формулою спілкування «сугестор (адресант) – сугерент (адресат)» уважається розуміння педагогічного дискурсу як інституційного типу дискурсу, що характеризується певними системо-утворюючими ознаками (учасники, мета, хронотоп, стратегії, жанри). Установлено, що в лінгвістичній літературі вживається термін «педагогічний дискурс» у вузькому значенні, це означає функціонування теорії навчання й виховання, а також термін «педагогічний дискурс» у широкому значенні, тобто форма суспільної практики, яка має педагогічну мету – соціалізацію нового члена суспільства. Висвітлюються найвідоміші дослідницькі інтерпретації поняття «педагогічний дискурс» у сучасній парадигмі лінгвістичних знань. Окреслено актуальне питання еволюції поняття «педагогічний дискурс». Виділено та проаналізовано основні наукові підходи до визначення поняття «педагогічний дискурс» з позиції вітчизняних і закордонних дослідників. На підставі аналізу наукових праць із різними підходами до визначення поняття «педагогічний дискурс» запропоновано авторську дефініцію цього поняття, яка трактується як систематичний процес взаємодії мовців у межах педагогічної ситуації, де учасники спілкування використовують екстралінгвістичні, прагмалінгвістичні та лінгвістичні знакові системи.