КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ УСНОГО ПЕРЕКЛАДУ

Стаття присвячена дослідженню питання досягнення якості усного перекладу в процесі виступів на переговорах і конференціях. Аналізуючи підходи провідних вітчизняних і зарубіжних перекладознавців, у статті обґрунтовуємо актуальність розмежування базових понять оцінки ефективності перекладних текстів у письмовій та усній комунікаціях. При цьому вказується різниця в способах оцінки письмового й усного перекладу, розглядаються поняття еквівалентності й адекватності як основні чинники оцінювання ефективності перекладу. Досягнення адекватності в усному переговорному процесі, зокрема прагматичної адекватності, розглядається як найбільш релевантний спосіб досягнення мети комунікації. Проводиться огляд актуальних методичних прийомів, представлених у роботах сучасних теоретиків і практиків усного перекладу, а також розглядаються найбільш ефективні види спеціальних вправ. На конкретних прикладах демонструються прийоми подолання можливих ускладнень у процесі усної комунікації за допомогою застосування спеціальних перекладацьких умінь і навичок, що дає змогу досягти адекватного перекладу. Також наголошується на важливості набуття спеціальних компетенцій усного перекладача в ході навчання. Говорячи про оцінку якості усного перекладу, логічно виходити з критеріїв досягнення адекватності, передусім передаючи зміст висловлювання, при цьому завжди прагнути досягти бажаного прагматичного впливу на тих, кому цей переклад призначений. Цілком природньо, що залежно від тематики й формату здійснення усного послідовного перекладу перекладу з аркуша або синхронного перекладу адекватність досягається різними способами, але при цьому центром комунікативного процесу є перекладач, що має необхідні психологічні якості, такі як комунікативна гнучкість, стресостійкість, ерудованість, і володіє відповідними прийомами досягнення необхідної адекватності перекладу в будь-якій ситуації.