КРИТЕРІЇ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ СПРИЙНЯТТЯ ІНШОМОВНОГО МОВЛЕННЯ РЕЦИПІЄНТОМ

Стаття присвячена аналізу англомовного мовлення неносія мови з позиції співрозмовника. Основною метою дослідження іншомовного мовлення та вивчення мотивації опанування англійської мови як іноземної є бажання мовця бути зрозумілим у незнайомому соціумі. Ідеальна вимова та спілкування без помилок не є бажаним результатом як тих, хто вивчає мову, так і фонетистів-дослідників. Адже для перших першочерговим стає передати з допомогою мови наміри та бажання, для других – виокремити особливості акцентного мовлення представників різних мовних груп. Така тенденція сприяла аналізу іншомовного мовлення з погляду реципієнта, тобто головною умовою успішної комунікації є не ідеальна вимова звуків та букв, слідування нормам граматики та синтаксису, використання доцільних ідіоматичних одиниць, а прагнення бути зрозумілим співрозмовникам. У статті оглянуто критерії, за якими реципієнт аналізує мовлення неносіїв мови та виносить судження щодо акцентності. Перший критерій – рівень акцентності мовлення, оцінка загальних навичок та вмінь мовця спілкуватися іноземною мовою. Наступний критерій – зрозумілість мовлення, зосереджується на окремих елементах мовлення, зокрема правильно вжитих та правильно вимовлених слів чи словосполучень, граматичних конструкцій, правильному фонологічному оформленні речення. Більшість досліджень фокусується на визначенні правильності вимовляння лексичних одиниць. Серед різноманітності методів вимірювання цього критерія найпопулярнішим є орфографічний диктант. Останній, проте не менш значущий критерій, – сприйняття мовлення. Цей критерій концентрується на здатності реципієнта семантично декодувати повідомлення загалом, усвідомити наміри та бажання, які намагався передати мовець. У статті коротко схарактеризовано основні параметри зазначених критеріїв, наведено приклади проведення експериментів із залученням різних категорій реципієнтів та окреслено перспективи подальших досліджень у цьому напрямі.