Регулювання використання географічних зазначень як фактор активізації експорту товарів українськими компаніями на ринки ЄС

Вихід українських компаній на зарубіжні ринки з конкурентоспроможними товарами вимагає суворого дотримання прав інтелектуальної власності. У системі міжнародного торговельного права сформовано окрему підсистему регулювання торговельних аспектів прав інтелектуальної власності, зокрема щодо географічних зазначень. У зв’язку з потребою виконання Угоди про асоціацію з ЄС проблема імплементації вимог відповідної угоди СОТ та пов’язаних директив і регламентів ЄС набуває важливого значення. Метою статті було дослідження системи регулювання використання географічних зазначень під час виходу компаній на європейські ринки товарів. У результаті дослідження визначено нормативно-правові документи, що регулюють питання географічних зазначень для товарів. Визначено передумови для активізації законодавчої роботи в Євросоюзі щодо урегулювання використання географічних зазначень. До них належить розширення кордонів ЄС та активізація зовнішньої торгівлі з новими членами; поширення у вітчизняних компаній настроїв щодо виходу на зарубіжні ринки зі специфічною сільськогосподарською продукцією та продовольчими товарами; збільшення кола учасників, пов’язаних із виявленням та уточненням меж території поширення об’єктів інтелектуальної власності; зростання ризиків становлення однакових найменувань продукції у зв’язку з розширенням спектру торгованих на міжнародних ринках продуктів та знаків відповідних географічних зазначень території їх походження походження. В роботі проаналізовано місце географічних зазначень у системі якісних характеристик сільськогосподарської продукції та продуктів харчування, описано кейси реєстрації найбільш поширених та захищених їх видів – PDO/PGI/TSG.