ЛОГОС ВІДПОВІДІ ПЕРЕД ПАФОСОМ ЧУЖОГО

Метою статті є осмислення проблеми Іншого та Чужого, крізь призму респонзивності (здатності давати відповідь) як феномена людського буття. Методологічними засади дослідження є феноменологічна традиція, герменевти- ка та діалог як методи гуманітарних досліджень, які дають змогу аналізувати феномени людського буття на засадах нау- кового дискурсу. Стаття базується на концепціях діалогічного персоналізму та розвідок про Іншого та Чужого, що взасад- ничуються на етичних питаннях діалогічності і є базою для респонзивної етики (етики відповіді). Теоретичним стриж- нем роботи є ідеї про відповідь Чужому в Б. Вальденфель- са та про відповідальність за Іншого в Е. Левінаса. Наукова новизна полягає в аналізі причин зміщення акцентів в сучас- ному дискурсі з Іншого на Чужого; в осмисленні проблеми Іншого/Чужого крізь призму категорій «пафосу» та «логосу»; у доведенні того, що респонзивність як здатність дати відповідь Чужому є підставою для етосу такої раціональності, яка є вихо- дом з інтерпасивності (ілюзії активності) й дає змогу зглади- ти поверховість і нав’язливість комунікативних норм. Виснов- ки. Проблема Іншого в сучасних розвідках трансформується в проблему Чужого, що спровоковано мультикультурністю, глобалізаційними процесами, кризою ідентичності й суб’єк- тивності. Поряд із тим поєднання діалогічної філософії та респонзивної феноменології відкриває нові горизонти в дослідженні суб’єктивності людського буття й культури як діалогічного співбуття. У цьому сенсі поєднання концепцій Б. Вальденфельса та Е. Левінаса дає змогу окреслити підстави респонзивної етики, яка виходить із пафосної при- роди Чужого, здатне утримати радикальний незбіг Чужого з логосом Свого, при цьому дає підстави для відповіді Чужому. Це, у свою чергу, вимагає активності суб’єкта, який здатен цю відповідь дати.