ГУМОР ЯК МАРКЕР ІНАКШОСТІ В ІНТЕРНЕТ-КОМУНІКАЦІЇ (ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ)

У статті розглянуто специфіку сміху, гумору у фольклорній інтернет-комунікації, яка є маркером Інакшості. У межах однієї соціальної групи, субкультури, якоїсь спільноти людина часто не протиставляє себе (не використовує опозиції Свій-Чужий), але усвідомлює та ідентифікує відмінне у сприйнятті події, хоче проявити свою відмінність, несхожість, оригінальність та винятковість; це й детермінує з’яву Інакшого. Набір жартів, гумор є тими критеріями, тонкощі яких зрозумілі лише представникам конкретної спільноти. Саме сміх, гумор і є одним з головних індикаторів належності до Своїх, входження до групи посвячених у тонкощі та нюанси тем, об’єктів для жартів. Гумор в інтернет-комунікації певної спільноти має такі характерні риси: 1) локальність (адекватно сприйняти, розшифрувати та зреагувати зможе лише Свій), 2) доречність (обмежується віковою, гендерною, субкультурною тощо належністю), 3) мовленнєве кодування, 4) інтертекстуальність (використання текстів, зрозумілим лише Своїм). Отримання інакшого досвіду, відмінного від уже наявного, дає змогу розширити та збагатити власні знання, побачити предмет, ситуацію, події під інакшим кутом зору, відповідно стати / бути / тимчасово_бути Інакшим. Що отримує своє відображення в інтернет-комунікації, в реакції на сучасні події відходом від інтерпретації на хороше-погане, своє-чуже, усвідомлення інакшого погляду. Сміх над жартами можна розподілити на дві основні групи: 1) людина сміється, бо «впізнала» себе, 2) людина сміється, бо мем або жарт демонструє стиль життя, поведінки тощо, їй не притаманні; таким чином відбувається індикація позиції «це не-Я, Я-не такий, Я-Інакший, Я відрізняюсь/вирізняюсь», але це не означає виходу зі спільноти. Усвідомлення Інакшості сприятиме трансформації характеру, змісту реальної та віртуальної комунікації, допоможе налагодити суб’єкт-суб’єктну взаємодію, розвивати толерантність до думок, відмінних від загальноприйнятих.