КОНЦЕПЦІЯ ЖИТТЄЗДАТНОСТІ VS. РЕЗИЛЕНТНОСТІ В КОНТЕКСТІ ПСИХОЛІНГВІСТИЧНОЇ ТРІАДИ «РЕСУРС – ПОТЕНЦІАЛ – ВІТАЛЬНІСТЬ»

У статті описано концепцію життєздатності й резилентності як форми прояву активності та адаптивності систем у контексті філософської тріади «ресурс – потенціал – вітальність». По-перше, надано визначення поняття «життєздатність» як здатності впродовж тривалого часу зберігати важливі властивості особистості, а в короткостроковій перспективі – менш важливі, проте більш актуальні тут і зараз; поєднання стійкості системи та її адаптивності, самоідентичності й відповідності, корисності, придатності, оптимальності та неоптимальності (за Е. Рильською). По-друге, охарактеризовано філософську тріаду «ресурс – потенціал – вітальність», де: а) ресурс(-и) – це допоміжні засоби, до яких належить усе, що може бути задіяне людиною для ефективного існування й підтримки якості життя; б) потенціал – це наявні засоби, а також засоби, які можуть бути мобілізовані, використані для досягнення певної мети чи вирішення певного завдання; в) категорія вітальності асоціюється з гнучкістю, пружністю, здатністю прийняти будь-яку необхідну форму. По-третє, зафіксовано ключові ознаки життєздатності, зокрема: а) життєстійкість – структуру установок і стратегій, які полегшують процес перетворення стресогенних обставин із потенційно руйнівних на можливості для зростання (S. Maddi); б) резилентність – здатність відновлюватися після стресових ситуацій, здатність до регенерації, посттравматичного зростання; в) почуття зв’язності (A. Antonovsky) – «здатність людини узгоджено, когнітивно й емоційно сприймати те, що відбувається як контрольоване нею» (Т. Іванова); г) оптимізм – позитивну особистісну рису, пов’язану з успіхом, радістю, благополуччям і задоволеністю; д) самоефективність – когнітивну оцінку власної здатності до ефективної діяльності та оволодіння важкими ситуаціями (А. Bandura); е) толерантність до невизначеності – нейтральне або позитивне ставлення суб’єкта до невизначених ситуацій (незнайомих, складних, мінливих, неоднозначних); ж) контроль власної поведінки – таку особистісну характеристику, що забезпечує успішність діяльності та благополуччя, зокрема, у довгостроковій перспективі.