
СУЧАСНІ НІМЕЦЬКІ СЛОГАНИ Й СЕНТЕНЦІЇ ТА ЇХ СИНТАКСИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ
Author(s) -
Алла Мамедова
Publication year - 2021
Publication title -
problemi gumanìtarnih nauk. serìâ fìlologìâ
Language(s) - Ukrainian
Resource type - Journals
eISSN - 2522-4565
pISSN - 2522-4557
DOI - 10.24919/2522-4565.2021.45.22
Subject(s) - political science
У статті йдеться про синтаксичну організацію німецьких слоганів та сентенцій. Загальна тенденція гуманітарної парадигми знання до соціокультурного вивчення мовленнєвої діяльності, а також підвищений інтерес до мовного картинування світу, специфіки національних характерів і ціннісних орієнтирів етносу визначають актуальність зазначеної проблеми. Мовні моделі текстів слоганів та сентенцій репрезентують певні можливості композиційно-синтаксичної подачі інформації. Аналіз фактичного матеріалу дає підстави стверджувати, що його організовано або як міні-текст, або як окремі речення. Тексти, які складаються тільки з одного речення, демонстру- ють найменшу частотність. Якісний аналіз фактичного матеріалу засвідчує широке вживання складних синтаксичних одиниць – складносурядних (пара- таксис) і складнопідрядних (гіпотаксис) речень, а також надфразових єдно- стей. Простота слоганів та сентенцій зумовлена лаконічністю викладу, що, своєю чергою, передбачає особливі синтаксичні засоби вираження, до яких і належать прості речення. Вони в німецьких слоганах здебільшого являють собою поширені та непоширені конструкції. Поширеність декларується за допомогою імперативу, прямої мови, інфінітивних зворотів. Гіпотаксис пред- ставлено доволі широким спектром складнопідрядних речень: атрибутивними, темпоральними, додатковими, причини, умовними. Атрибутивним реченням у текстах слоганів і сентенцій притаманні простота, ясність, лаконічність, образність і барвистість опису ситуацій. Вони виконують функцію поширеної референції. Завдяки цим реченням нечисельним компонентним складом переда- ють великий обсяг інформації. Додаткові речення слугують для концентрації інформації та розширення предикативного змісту. Під час представлення дея- ких тем використовують цілий комплекс речень і утворюють при цьому над- фразову єдність, пояснювану складністю, багатогранністю описуваних явищ.