ТРАНСФОРМАЦІЯ СТАНОВИЩА УКРАЇНСЬКОГО СЕЛЯНСТВА НАПРИКІНЦІ XVI – У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.: НА ПРИКЛАДІ КИЇВСЬКОГО ВОЄВОДСТВА

Мета дослідження – з’ясувати специфіку поземельних відносин та форм залежності селян Київського воєводства наприкінці XVI – у першій половині XVII ст. Методологія дослідження спирається на використання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (проблемно-хронологічний, історико-системний, ретроспективний) методи. Наукова новизна. Вперше у вітчизняній історіографії досліджено трансформацію становища селян Наддніпрянської України, зумовленого офіційними заходами уряду Речі Посполитої з «освоєння східних кресів» держави, які супроводжувалися зміною поземельних відносин та масовою колонізацією краю магнатами і шляхтою як українського так і польського походження. Висновки. Запровадження у межах Київського воєводства на схилі XVI ст. фільваркового господарства, в якому використовувалася праця підданих селян, стало причиною суттєвого зростання соціального визиску, зокрема, й через відробіткову ренту. Проте шляхта та королівські урядовці змушені були враховувати реальності: загрозу з боку Московського царства, небезпеку татарських нападів та збільшення козацького прошарку серед населення, та регулювати податкові норми залежно від ситуації у кожному регіоні. Про трансформацію правового становища селян свідчив активний розвиток кріпацьких відносин, юридична основа якого була закріплена у нормах Литовського Статуту 1588 р. Селяни Київського воєводства ще мали можливість переселитися на інше місце проживання, але при цьому зобов’язані були сплачувати цілу низку податків на користь власника. Це призвело до їх масової участі у збройних козацьких повстаннях. Ключові слова: селянство, трансформація, Київське воєводство, фільваркове господарство, кріпацтво.