ХАРЧУВАННЯ У ВИТРАТНІЙ ЧАСТИНІ БЮДЖЕТІВ СЕЛЯНСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ УКРАЇНИ В ДОБУ НЕПУ (1921 – 1929)

Мета статті – аналіз структури витрат бюджетів селянських господарств на харчування своїх родин та їх співвідношення з іншими витратами і фактичними доходами селянських родин упродовж господарського року. Методологія дослідження ґрунтується на принципах системності, достовірності, історизму, логічності. Використано загальнонаукові (аналізу, синтезу, узагальнення) та спеціально-історичні (історико-типологічний, історико-системний) методи. Наукова новизна полягає у тому, що вперше у сучасній вітчизняній історіографії розглядаються витрати на харчування при формуванні бюджетів селянських господарств у період НЕПу та їх співвідношення з іншими фактичними витратами і доходами впродовж господарського року. Аналізуються кількісні і якісні показники харчування, простежується в динаміці кількість спожитих продуктів харчування, їх енергетична цінність. Висновки. З’ясовано, що у середньому добовому споживанні сільським населенням переважали продукти рослинного походження. Норми річного споживання основних продуктів харчування селян у розрізі округ УСРР показують, що повсюдно понад половину усіх спожитих продуктів складав хліб з певними регіональними відмінностями щодо питомої ваги у річному споживанні житнього і пшеничного хліба. Одночасно зі збільшенням абсолютного споживання хлібних продуктів – основи харчування сільського населення, поволі змінювався і їх якісний склад, що засвідчило деяке поліпшення економічного стану селянства. Щодо продуктів тваринного походження, то їх денна норма була невеликою. Селянські бюджети відбивали складне матеріальне життя селянських родин у 1920-х рр., в тому числі і проблеми витрат на харчування. Щоб вийти зі скрутного становища, селянські родини змушені були обмежувати і без того скромну продовольчу норму, не давати ніякого зерна худобі. Родини відмовляла собі в будь-якій фабричній продукції – мануфактурі, взутті, цукрі, гасі і навіть голки ставали предметами розкоші. Зазначається, що за рахунок скорочення витрат на харчування селяни намагалися збалансувати витратну частину свого бюджету і забезпечити його бездефіцитність. Унаслідок цього харчовий раціон більшості селянських господарств був збідненим, особливо у весняний період, коли спостерігалася нестача м’яса, молока і молочних продуктів, натомість споживання хліба і картоплі перевищувало норми. До того ж, якість продуктів, особливо хліба, в багатьох випадках була низькою. Ключові слова: витратна частина, бюджет, нова економічна політика, харчування, раціон, енергетична цінність, селянське господарство.