УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ У ПІСЛЯВОЄННІЙ ПОЛЬЩІ ЯК ОСОБЛИВИЙ ІНДИКАТОР РОЗУМІННЯ СКЛАДНИХ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ВИКЛИКІВ СУЧАСНОСТІ

Мета роботи – показати, що комплекс питань, які підсумовуються терміном “українське питання у Польщі”, може бути знаряддям для розуміння універсальних проблем сьогодення. Від ХІХ ст. історія стала у модерних державах основою національної легітимації управління. Попри зміни, які впродовж останніх двох століть відбулися у світі, матриця мислення польського суспільства і надалі базується на національній ідеї. Сказане вище стосується і польського історичного мислення. Цей фактор відіграє ключову роль для українців, громадян Польщі, які в основному є нащадками переселенців з акції “Вісла”. І хоч у їхньому середовищі існує думка про відмінність від польської більшості, у підходах до минулого, українці у Польщі подібні до більшості. Стаття спирається на герменевтичну методологію. Наукова новизна полягає у спробі універсалізації досвіду діаспори. Стаття завершується низкою практичних висновків. Висновки. На заміну безперспективній акцентуації може прийти універсалізація досвіду українців у повоєнній Польщі, тобто вписання його у загальнозрозумілий код. Щоб це сталося, потрібне зрозуміння емоцій іншої людини, емпатія для неї. Потрібна праця, щоб мірила, якими оцінюємо світ, були однаковими. Потрібна при цьому і дозріла свідомість можливих маніпуляцій, яким можуть нас піддавати. Універсальні у досвіді українців повоєнної Польщі втрата, терпіння, страх, ностальгія, випадковість, як і впертість, жертовність, чи, з іншого боку, заінтересованість, нікчемність, наївність. Універсальні долі українських партизан, підпільників, в’язнів, селян і міщан, жінок, діячів, священників, поетів, інженерів. Універсальна розповідь про дорогу: з місця до місця, з часу до часу. Універсальна розповідь про зміну. Є чим заступити 1947 р., перестати з острахом думати, що може й справді ми “останні українці у Польщі”. Ключові слова: історичне мислення, поляки, українці, світогляд, національна ідея.