НАМІР ГЕНОЦИДУ В СВІТЛІ НОВИХ ДОКУМЕНТІВ ПРО ГОЛОДОМОР 1932–1933 РР. В УКРАЇНІ

  Анотація. Мета дослідження полягає у виявленні та аналізі додаткових архівних документів, які дозволяють ґрунтовніше довести наявність у керівництва СРСР спеціального наміру вчинити злочин геноцид щодо українців, організувавши на території УСРР, Північного Кавказу та Кубані Голодомор 1932–1933 рр. Методологія дослідження передбачає застосування джерелознавчих методів, аналіз за їхньою допомогою невідомих раніше документів, спрямований на формування нових доказів наміру геноциду. Наукова новизна дослідження полягає насамперед у тому, що до наукового обігу вводяться нові архівні джерела, які розширюють можливості для правової кваліфікації Голодомору 1932–1933 рр. як злочину геноциду. Вперше виявлено та проаналізовано документи, які свідчать про те, що владні структури обласного рівня  як мінімум  в першій половині 1933 р. вимагали від влад сіл, міст і районів надсилати щодесять днів всебічну інформацію про динаміку смертності населення в різних його вікових групах на території Голодомору й регулярно отримували її від них, але не вживали заходів, спрямованих на припинення масового вбивства голодом. Висновки. Виявлені документи, які стосуються Молдавської АСРР, свідчать про те, що організатори і виконавці Голодомору 1932–1933 рр. створили спеціальну вертикально інтегровану систему постійного моніторингу рівня смертності в українському селі, яка передбачала оновлення інформації щоп’ять днів на рівні районів і щодесять днів на рівні області. Статистичні дані та доповідні по Балтському району за першу половину 1933 року, які регулярно надавалася Молдавському обкому КП(б)У, відображають постійне зростання смертності в різних селах та вікових групах. Проте ця інформація не стала сигналом для рішучих заходів з надання допомоги тим,хто голодував, що лише відтінює намір влади вбити голодом заплановану кількість населення. Ключові слова: Голодомор, геноцид, намір геноциду, Україна, жертви Голодомору.