РАДЯНСЬКИЙ ЧИННИК У ЗБРОЙНІЙ БОРОТЬБІ НА ТЕРИТОРІЇ ДИСТРИКТУ “ГАЛИЧИНА” ГЕНЕРАЛЬНОГО ГУБЕРНАТОРСТВА (1941-1944)

Анотація. Мета дослідження – аналіз провокативної ролі та диверсійно-розвідувального характеру дій радянських підпільників та партизан проти нацистського режиму та українського  націоналістичного підпілля на території дистрикту “Галичина” Генерального Губернаторства. Методологія дослідження спирається на застосуванні комплексу історичних (проблемно-історичний, хронологічний, ретроспективний, синхроністичний), політологічних (порівняльний, структурно-функціональний, системного аналізу, нормативний), та загальнонаукових (аналітичний і синтетичний, індуктивний і дедуктивний) методів. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в новітній українській історіографії зроблена спроба комплексного порівняльного аналізу розвідувально-дисерсійної діяльності груп радянських органів безпеки та військової розвідки на території дистрикту “Галичина” Генерального Губернаторства. Висновки. Отже, на підставі проведеного історичного дослідження можемо дійти до низки висновків, що при характеристиці воєнних дій на території Галичини, особливо від літа 1943 р., не варто  залишати поза увагою існування  та впливу  розвідувально-диверсійних груп та окремих агентів органів державної безпеки  СРСР й УРСР та Розвідувального управління Генерального штабу Червоної армії, радянського організованого підпілля та партизанських формувань. Виявлені архівні документи в сукупності з іншими  критично опрацьованою історіографією дозволяють твердити про вагомий зовнішній чинник в організаційному оформленні прорадянського підпільницького та партизанського руху. При цьому, попри непоодинокі ефективні акції проти нацистської окупаційної адміністрації та Вермахту боротьба радянських підпільників та партизан не отримувала підтримки місцевого, передовсім домінуючого українського населення.