ВІДГІДРОНІМНІ ОЙКОНІМИ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ОНОМАСТИЧНИХ МІРКУВАНЬ ВІКТОРА ПЕТРОВА

У статті здійснено аналіз відгідронімних ойконімів України з огляду на ономастичну теорію річкознавства, запропоновану Віктором Петровим. Установлено, що дослідженню одного з найважливіших і малоз’ясованих історичних питань – походження слов’ян, ученому слугували не тільки найдавніші свідчення історичних та археологічних джерел, але й лінгвістичні матеріали. З-поміж останніх особливе місце дослідник відводив географічним назвам як важливому мовному релікту, що може надійно зберігатися протягом тисячоліть. Доведено, що вивчення ойконімно-гідронімних паралелей веде до з’ясування природи назв населених пунктів і гідрооб’єктів із проекцією на етнолінгвістичні та міграційні явища, проливає світло на питання культури українського назвотворення.Наголошено на важливості паралельного дослідження гідронімів та ойконімів, визначення взаємозумовленості назв річок та поселень. Виокремлено найпродуктивніші словотвірні моделі однойменних ойконімно-гідронімних утворень залежно від напрямку словотвірного імпульсу в межах ойко-гідросистем.Методика ономастичних досліджень, запропонована Віктором Петровим, за якої назва береться не окремо, а розглядається у зв’язку з іншими онімами, локалізованими в межах певного простору, спонукає відмовитися від епізодичних та часткових вивчень поодиноких, взятих ізольовано назв і дає змогу здійснювати дослідження відгідронімних ойконімів України не тільки в ономастичному, але й лінгвокультурологічному аспекті.