THE WORD ABOUT PERSONAL MYTH OF IVAN FRANKO, ANDZHEJ KTSIUK AND BRUNO SHULTS

У рецензії наголошено, що світ Франкового слова – невичерпне джерело для розмаїтих інтерпретаційних наближень і що важливу роль у процесі актуалізації інтерпретаційного потенціалу Франкової спадщини відіграє її багатоаспектна контекстуалізація. Показано, що В. Дуркалевич вдалося знайти власний інтерпретаційний підхід до творів Івана Франка, Бруно Шульца й Анджея Хцюка: вибудувано оригінальний інтердисциплінарний дискурс, у якому головну роль відведено таким поняттям, як наративна ідентичність, індивідуальний міфі культурна пам’ять, що допомагають виявити й проаналізувати спільні длятворчості усіх трьох авторів механізми сенсотворення. Стверджено, що до проблеми символічної біографії, як і до концепцій індивідуального міфу, зверталися Г. Грабович, О. Забужко, Т. Мейзерська, Я. Поліщук, Л. Демидюк, Т. Жовновська; опрацьовано також поняття символічної чи культурної біографії упроекції на творчий доробок Івана Франка; досліджено твори Бруно Шульца й Анджея Хцюка, зокрема й у компаративному аспекті.У рецензії запрезентовано структуру монографії та основний зміст її розділів. Показано, що у вступі обґрунтовано потребу досліджень такого типу, зазначено їхнє теоретичне підґрунтя й загальнотеоретичну значущість, пов’язану з певними робочими формулами, які перетворюють теорію на реально чинний інструмент рецепції. Засвідчено, що всі розділи рецензованої монографії– це багатоаспектне інтерпретаційне наближення до творчості Івана Франка, Бруно Шульца та Анджея Хцюка. Дослідниця акцентує увагу на специфіці конституювання індивідуального міфу в їхніх текстах і доводить, що вагомуроль у їх (міфів) прочитанні відіграють філософія слова і літературна герменевтика, авторська рефлексія й саморефлексія у вигляді виразно артикульованого метадискурсу. Наголошено, що розрізнені на перший погляд розділи праціцілісно гармонують. Констатовано, що рецензована праця поглиблює проблемуіндивідуального міфу передусім із філософських позицій і підтверджено слушність обстоюваної в ній думки, що хронотопний аналіз має межу застосування й наслідки його застосування необхідно перевіряти та поглиблювати іншими методиками