ФРАЗЕОЛОГЕМА-ЕНТОМОНІМ У СТРУКТУРІ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ СХІДНОСЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВ: ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

У статті проведено обстеження фразеологічних одиниць української, російської та білоруської мов з фразеологемами-ентомонімами; з’ясовано, що у фразеологічних системах східнослов’янських мов функціонує чимало стійких сполук з назвами комах (ентомонімів), світ яких надзвичайно багатий і різноманітний; зазначено, що в них досить виразно виявляються риси національного менталітету, відображається специфіка світосприймання, мислення східних слов’ян; незважаючи на те, що більшість фразеологічних одиниць з компонентом-ентомонімом мають однакову семантику в східнослов’янських мовах, у кожній з них виявлено специфіку відносно функціонування фразеологічних одиниць. Мета cтатті – проаналізувати структуру фразеологічних одиниць з ентомонімічним компонентом, репрезентованих у сучасних фразеологічних словниках української, російської та білоруської мов, у порівняльно-зіставному аспекті; виокремити в них фразеологеми-ентомоніми, природа значень яких тісно пов’язана з культурно-історичними традиціями народу – носія певної мови. Результати дослідження засвідчили той факт, що саме зіставно-лінгвокультурологічний аналіз дає змогу констатувати, що ентомоніми в східнослов’янському фразеологічному просторі виступають потужним фактором формування національно-образної картини світу; міжмовне зіставлення структури усталених виразів обстежуваних мов з фразеологемою-ентомонімом відображає в основному негативні конотації, які переважно характеризують будь-яку якість людини – її інтелект, вчинки, поведінку, зовнішність, вади характеру. На перспективу залишається аналіз стійких виразів з фразеологемою-ентомонімом у східнослов’янських мовах в лінгвокультурологічному аспекті, подальшому міжмовному зіставленні  їх та виявленні в них відмінностей і спільних рис, пов’язаних з особливостями відображення ментальності того чи того народу.