TO THE QUESTION OF LITERARY INFLUENCES ON VASYL’ STUS’ POETIC CREATIVITY

У статті розглянуто творчість видатного українського поета Василя Стуса. Метою роботи визначено аналіз літературних впливів на поетичні тексти Стуса та співвіднесення їх із творчою індивідуальністю поета. Наголошено, що зацікавлення митця творчістю інших авторів свідчить лише про спільність творчого бачення, проте не завжди позначається на його поетичному доробку. Доведено, що самодостатній письменницький талант Стуса рідко піддавався зовнішнім впливам: лише деякі з них творчо переосмислювалися поетом і частково інтегрувалися у його творчість. Згадано про відлуння в поезії Стуса «голосів» М. Рильського, Є. Маланюка, В. Шевчука, П. Тичини, М. Зерова, Є. Плужника та ін., проте найвідчутнішим серед них є «голос» Т. Шевченка. Вплив Кобзаря на творчу манеру Стуса пояснено ставленням до Шевченка як до найвищого авторитету в житті та літературі. Підкреслено спорідненість духовних світів обох поетів, тотожність їх вдачі та світобачення, але не тотожність поетичної структури. Світоглядна схожість певною мірою визначила художньо-стильову близькість митців: у композиційному вирішенні низки творів простежено філософічність, тяжіння до драматизації, алегоричності, персоніфікації. Наголошено на використанні схожих образів (матері, волі, смерті, України). Зауважено використання Стусом рис притаманної Шевченкові романтичної іронії. Розглянуто мовностильові запозичення з «Кобзаря» (емоційна напруга, нагромадження епітетів, синонімів), але разом з тим доведено органічність їхнього вплетення у структуру творів. Зроблено висновок, що не зважаючи на окремі тематичні та структурні перегуки між текстами, вплив Т. Шевченка на В. Стуса слід вважати в основному світоглядним. Попри літературні зацікавлення, що межують з можливістю впливу, Стус ніколи не зраджував власному творчому «Я», крізь призму якого відбувалася взаємодія з поетичними текстами великого Кобзаря.