Open AccessПАРАФІЯЛЬНИЙ ЛІТОПИС СЕЛА ДОРОЖІВ ЯК ДЖЕРЕЛО ДО ВИВЧЕННЯ ПОВСЯКДЕННОГО ЖИТТЯ
Author(s) -
Юрій Стецик
Publication year - 2021
Publication title -
prolemi gumanìtarnih nauk: zbìrnik naukovih pracʹ drogobicʹkogo deržavnogo pedagogìčnogo unìversitetu ìmenì ìvana franka. serìâ ìstorìâ/problemi gumanìtarnih nauk. ìstorìâ
Language(s) - Ukrainian
Resource type - Journals
eISSN - 2664-3715
pISSN - 2312-2595
DOI - 10.24919/2312-2595.7/49.234426
Subject(s) - political science
Анотація. Мета дослідження – проаналізувати інформаційний зміст парафіяльного літопису, виокремивши основні тематичні частини. Методологія дослідження базується на використанні аналітичної та синтетичної критики джерел. Для встановлення об’єктивності інформації проведено її верифікацію із оригіналами текстів документів, які згадуються у літописі. Наукова новизна вбачається у запровадженні до широкого обігу окремих фрагментів літопису, які допомагають висвітлити деякі сторони повсякденного життя селянства. Висновки. Парафіяльний літопис дорожівської парафії є унікальною документальною пам’яткою 30-х рр. XX ст., в якій відображенні як історичні, так і географічні, етнографічні та мовознавчі матеріали. Поєднання як усних, речових, так і писемних краєзнавчих джерел дає змогу привідкрити окремі сторони буденного життя дорожівської парафіяльної людності: народні вірування, звичаї, пісні, прислів’я, тип господарювання, особливості одягу та харчування. Зафіксований краєзнавчий матеріал допомагає визначити, які фактори сприяли розвитку чи занепаду населеного пункту. З’ясовано, що започатковане парафіяльне літописання розвивалося нетривалий час, оскільки прихід радянської влади (вересень 1939 р.) та її остаточне утвердження (серпень 1944 р.) зупинив процес укладення подальших описів, а започаткував переслідування національно свідомих українських патріотів, ліквідацію культурно-освітніх установ. Радянська адміністрація намагалася контролювати укладення церковної документації шляхом видання довідок про смерть односельчан дорожівською сільською радою, які мали слугувати підставою для внесення парохом запису до метричних книг померлих парафіян. Із середини XX ст. виконавчі органи сільських рад починають переймати від парафіяльної канцелярії повноваження щодо укладення цивільних реєстрів (про народжених, одружених і померлих) та видачі документів державного зразка (замість церковних метрик запроваджуються державні свідоцтва про народження, шлюб, смерть).