РОЗВИТОК МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ ПРИРОДОЗНАВСТВА В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ УКРАЇНИ ЗА РАДЯНСЬКОГО ПЕРІОДУ (20–80-ТІ РР. ХХ СТ.)

Стаття присвячена актуальній проблемі педагогічної науки – розвитку методики викладання природознавства в початковій школі України за радянського періоду 20–80-х рр. ХХ ст. Визначено три етапи цього процесу та схарактеризовано доробок учених-методистів, які вагомо вплинули на формування науково-теоретичних і організаційно-методичних засад викладання природознавства в початковій школі. Перший етап (20–30-х рр. ХХ ст.) виявився у намаганні надати “утилітарного” спрямування викладанню природознавства, що призвело до розчинення цієї дисципліни в шкільних програмах з розвитку сільськогосподарської праці. Другий етап (друга половина 40-х рр. – перша половина 60-х рр. ХХ ст.) характерний посиленням уваги до формування природознавчих понять і знань у процесі позакласної роботи та певним “проривом” у розробці науково-методичних засад викладання природознавства у початковій школі завдяки доробку К. Ягодовського, О. Перротте, П. Завітаєва, К. Сонгайло та ін. Третій етап (друга половина 60-х – 80-ті рр. ХХ ст.) позначився подальшим розвитком цієї справи завдяки долучення нової ґенерації учених-методистів (М. Скаткін, В. Гетьмана, З. Клепініної, А. Кузнєцова, В. Онищука та ін.) та увінчався генієм В. Сухомлинського.