Біопсія сигнальних лімфатичних вузлів: стан проблеми, доказова база та рекомендації (огляд літератури)

Актуальність. Концепція сигнальних лімфатичних вузлів (СЛВ) є активно досліджуваним і перспективним напрямком онкохірургії, що дозволяє індивідуалізувати підходи до лікування онкологічних хворих. Мета дослідження: огляд рекомендацій European Society of Medical Oncology (ESMO), National Comprehensive Cancer Network (NCCN) і публікацій у The Cochrane Library, що були присвячені питанню онкологічної ефективності біопсії СЛВ і традиційної лімфодисекції у лікуванні первинних солідних пухлин. Матеріали та методи. Розглянуто чинні рекомендації ESMO та NCCN, публікації в Cochrane Library, в яких у аспекті хірургічного лікування розглядається концепція СЛВ та її місце поруч із традиційним підходом до лімфодисекції. Результати. На сайті Кохранівської бібліотеки знайдено 3 огляди літератури, 7 рекомендацій ESMO та 8 — NCCN. Для ідентифікації СЛВ у шийній, аксилярній чи пахово­стегновій ділянці найбільшу інформативність мають комбіновані методи (барвник + радіофармпрепарат), у порожнині малого тазу та черевній порожнині — флуоресценти. Дослідження заморожених зрізів для меланоми шкіри не рекомендовано, при раку шийки матки — показано. Імуногістохімічне дослідження СЛВ є обов’язковим при раку статевого члена та меланомі, але недоцільним при раку молочної залози. Спільною точкою зору щодо онкологічних хворих залишається необхідність біопсії (тонкоголкової аспіраційної, трепан­біопсії чи ексцизійної) за підозри на метастатичне ураження лімфатичних вузлів чи при лімфаденопатії. Відсутність контрастованих СЛВ — показання до застосування традиційних підходів до лімфодисекції при відповідній онкологічній патології. Висновки. Розбіжності у висновках і рекомендаціях проаналізованої літератури пояснюються використанням як вихідних даних результатів різних досліджень. Рекомендації NCCN завдяки постійному динамічному оновленню містять найбільш актуалізовану інформацію. Враховуючи активний розвиток концепції СЛВ, накопичені за декілька років результати досліджень дозволяють обґрунтовано змінювати погляди на її місце у лікуванні онкологічних нозологій. Рекомендації ESMO та огляди Кохранівської спільноти, присвячені СЛВ, мають вже переважно історичне значення, і у більшості випадків їх застосування потребує критичного підходу з урахуванням результатів досліджень і метааналізів, що були опубліковані пізніше.