Вплив пародонтологічного лікування на товщину цементу коренів зубів у пацієнтів із генералізованим пародонтитом

Актуальність. Важливу роль у процесах регенерації пародонтального комплексу у хворих на генералізований пародонтит відіграє цемент кореня зуба. Мета дослідження: вивчити вплив механічної обробки поверхні коренів зубів на товщину цементу при проведенні пародонтологічного лікування у пацієнтів із генералізованим пародонтитом. Матеріали та методи. У дослідження включено 14 пацієнтів із генералізованим пародонтитом, яким було проведено пародонтологічне обстеження. Матеріалом дослідження стали 24 зуби з генералізованим пародонтитом II–III ступеня тяжкості, видалених за ортопедичними і пародонтологічними показаннями. Результати. Товщина цементу коренів зубів (на поздовжніх шліфах), що оброблялися зоноспецифічними кюретами Грейсі, була найнижчою, її середні показники становили 5,47 ± 3,35 мкм, тоді як товщина цементу верхньої третини коренів зубів, що не підлягали інструментальному впливу, була 44,09 ± 15,32 мкм. За результатами морфометрії цементу поздовжніх шліфів зубів встановлено значний вплив зоноспецифічних кюрет Грейсі на товщину цементу кореня порівняно з магнітострикційним ультразвуковим скалером (p = 0,020). Висновки. На товщину цементу коренів зубів впливають зміни pH ротової рідини, мікробний біофільм, інфекційно-запальні процеси в тканинах пародонта та інструментальна обробка коренів зубів. У пацієнтів із пародонтитом зменшення товщини цементу коренів зубів разом із підвищеним жувальним навантаженням у результаті травматичної оклюзії та низькими регенеративними властивостями цементу пришийкової частини кореня зуба є чинниками розвитку гіперестезії та цервікальних уражень.