Оптимізація протоколів лікування хворих на генералізований пародонтит при кардіоваскулярній патології

Взаємозв’язок між захворюваннями пародонта та соматичною патологією доведений багатьма дослідниками. Аналіз даних, отриманих нами при обстеженні 348 пацієнтів, показав, що в осіб віком до 49 років найбільш часто були діагностовані різні форми гінгівіту (36,3–51,65 %) і генералізований пародонтит (ГП) І–ІІ ступеня (48,35–59,42 %). Проте у віці 50–69 років ГП був домінуючим захворюванням серед обстежених (93,2 % осіб), при цьому 56,03 % пацієнтів мали супутню кардіоваскулярну патологію (КВП). Наші дослідження показали, що, незважаючи на значну поширеність захворювань пародонта при КВП, ці хворі систематично не відвідували лікарів-стоматологів для лікування. Проведені нами дослідження свідчать про значну роль автоімунних процесів у формуванні й прогресуванні хронічних генералізованих захворювань пародонта в пацієнтів із супутніми коморбідними станами, зокрема з кардіоваскулярною патологією. Отримані нами дані переконливо свідчать, що одним із важливих автоантигенів, що визначає форми системної запальної відповіді та прогресування локальної й системної ендотеліальної дисфункції при ГП із КВП, є білки теплового шоку. З огляду на вищезазначене був розроблений новий диференційований підхід до лікування ГП при КВП, оснований на новій концепції патогенезу. Патогенетична терапія ГП при КВП базується на симультантному лікуванні захворювань (із включенням регенеративного методу терапії) з урахуванням тяжкості патологічних процесів, що мають взаємообтяжувальний перебіг. Міждисциплінарна інтеграція лікарів-стоматологів та кардіологів дозволить оптимізувати протоколи лікування з урахуванням наявності й тяжкості соматичної патології та підвищить якість лікування ГП в умовах коморбідності.