Ураження печінки у хворих на неспецифічний виразковий коліт

Актуальність. Стаття присвячена темі хронічних запальних захворювань кишечника, зокрема, приділяється увага неспецифічному виразковому коліту (НВК). НВК перебігає з розвитком низки позакишкових уражень, серед яких особливе місце відводиться змінам печінки і жовчовивідних шляхів. У зв’язку з цим було проведено дослідження, метою якого була оцінка поширеності, характеру і клінічних особливостей уражень печінки у хворих на НВК. Матеріали та методи. Під наглядом перебувало 180 пацієнтів із НВК, підтвердженим ендоскопічно і морфологічно. Усім пацієнтам проводили мультимодальне ультразвукове дослідження печінки, досліджували біохімічні ознаки цитолізу і/або холестазу при негативних серологічних маркерах вірусного гепатиту В, С, D і аутоімунного гепатиту. Також проводили біохімічне дослідження ліпідного спектра крові, а пацієнтам із підозрою на аутоімунні ураження печінки — аналіз спектру відповідних антитіл. Результати. Зі 180 хворих на НВК ураження печінки виявлені у 58 (32,2 %). Паренхіматозні ураження печінки виявлені у 40 (22,2 %) хворих на НВК, а зміни з боку жовчовивідних шляхів — у 18 (10,0 %) пацієнтів із НВК. Неалкогольний стеатогепатит (НАСГ), аутоімунний гепатит (АГ) і первинний біліарний цироз (ПБЦ) печінки виявлені у 40 (69,0 %) пацієнтів з НВК, а ураження поза- і жовчних проток і жовчного міхура — у 18 (31,0 %). Серед паренхіматозних уражень печінки домінував НАСГ (53,5 %). АГ діагностовано у 8,6 % пацієнтів, ПБЦ — у 5,2 % хворих на НВК. Усі хворі на НВК з НАСГ крім базисної терапії приймали препарат есенціальних фосфоліпідіву добовій дозі 1800 мг (по 2 капсули 3 рази на день) протягом трьох місяців. Після закінчення лікування тільки у 2 (6,5 %) пацієнтів зберігалися незначні скарги. До лікування у всіх обстежених хворих було виявлене достовірне підвищення АСТ і АЛТ в 2,3 і 2,2 раза відповідно, у поєднанні з підвищенням ГГТ в 3,7 раза порівняно з нормою, що може свідчити про помірно виражений синдром цитолізу. Після лікування у хворих відзначена тенденція до нормалізації ферментативного статусу, хоча показники залишалися підвищеними порівняно з нормою. Висновки. Ураження печінки виявлені у 32,2 % хворих, переважно при поширених формах, середньотяжкому і тяжкому перебігу і високій активності НВК. Для лікування НАСГ у хворих на НВК доцільне використання есенціальних фосфоліпідів.