Клінічний випадок: діагностика тромбозу ворітної вени з успішним лікуванням та наступним трирічним спостереженням

Стаття присвячена клінічному спостереженню позапечінкової портальної гіпертензії внаслідок тромбозу ворітної вени, що вперше проявилася кровотечею з варикозно розширених вен стравоходу та шлунка, у молодої пацієнтки. Особливості анамнезу, клінічної картини вказували на безсимптомний перебіг захворювання до моменту катастрофи. Складність ведення таких хворих пов’язана з недостатньою інформативністю рутинних методів дослідження, необхідністю застосування спеціальних методів дослі­дження для встановлення діагнозу та нестандартних методів лікування. Проаналізовано дані лабораторно-інструментальних методів дослідження в даної хворої, наведено сучасний діагностичний пошук причин захворювання печінки та синдрому портальної гіпертензії в реальних умовах. Виявлена відсутність ознак гепатиту, а оцінка стану печінки за допомогою еластометрії виключила наявність фіброзу в цієї хворої. Встановлений діагноз позапечінкової портальної гіпертензії, і хвора спрямована на оперативне лікування. В Інституті хірургії та трансплантології проведено успішну шунтуючу операцію. Далі встановлена позитивна динаміка клінічних даних, спленомегалії, що давала больовий синдром та явища гіперспленізму. Описано консервативне лікування синдрому портальної гіпертензії та симптоматичне лікування хворої, що застосовувалось. Обґрунтована необхідність індивідуального вибору рухового режиму та медикаментозного ведення, що включає урсодезоксихолеву кислоту. За 3 роки у хворої спостерігається значне зменшення портальної гіпертензії при збереженні паренхіми печінки, що дає надію на позитивні віддалені результати.