Виявлення плазмід-індукованих генів резистентності у хворих на хронічний пієлонефрит із супутнім цукровим діабетом 2-го типу й без нього

В останні роки зростає резистентність до β-лактамних антибіотиків основних збудників інфекцій сечової системи, що пов'язана з виробленням плазмід-індукованих β-лактамаз розширеного спектру (βЛРС). Тому, метою дослідження було вивчити наявність плазмід-індукованих βЛРС серед збудників хронічного пієлонефриту (ХП) і виявити основні фактори, що можуть сприяти колонізації сечового тракту βЛРС-продукуючими бактеріями. Виявлення βЛРС проводили методом полімеразної ланцюжкової реакції. Серед обстежених 105 хворих, у 22 (20,9%) збудниками виявилися штами з плазмідними генами резистентності: 11 (36,7%) генів blaTEM, 11 (36,7%) – blaCTX-M, i 8 (26,7%) – blaSHV. У хворих із супутнім цукровим діабетом 2 типу (ЦД), частота виявлення плазмідних βЛРС дещо вища ніж у пацієнтів без ЦД 2 типу (31,3% vs. 27,4%), проте достовірно не відрізнялась поміж груп. До факторів, що сприяли колонізації сечового тракту бактеріями з плазмідними βЛРС відносяться: вік 55 років і вище, наявність ХХН ІІІ та ІV стадій, факт стаціонарного лікування упродовж останнього року, прийом антибіотиків з різних причин у поточному році. Наявність генів стійкості серед уропатогенів може свідчити про високу швидкість поширення між ними за допомогою плазмід. Тому, вивчення та виділення плазмід-індукованих βЛРС важливо для оптимального вибору антибіотика для емпіричної терапії.