Мінеральна щільність та якість кісткової тканини, показники тілобудови в жінок у постменопаузальному періоді

У діагностиці остеопорозу золотим стандартом є визначення мінеральної щільності кісткової тканини, проте не завжди показники рентгенівської денситометрії точно визначають ризик остеопоротичних переломів. У зв’язку з цим ведеться пошук нових методів, що визначали б показники не лише мінеральної щільності, а і якості кісткової тканини. Одним із таких методів є визначення показника якості трабекулярної кісткової тканини. Оскільки загальна маса тіла складається з жирової та знежиреної маси, деякі дослідники намагались визначити їх роль у виникненні структурно-функціональних порушень у кістковій тканині, проте до цього часу немає чіткої відповіді на це запитання: деякі дослідження ідентифікували жирову масу як головний фактор захисту від переломів, інші ж виявили, що знежирена маса тіла має більш сильний зв’язок із мінеральною щільністю кісткової тканини. Метою дослідження було вивчити показники якості та мінеральної щільності кісткової тканини хребта, шийки стегнової кістки, тілобудови в жінок залежно від тривалості постменопаузального періоду; зв’язок жирової маси з показниками мінеральної щільності та якості кісткової тканини. Матеріали і методи. Обстежено 179 жінок у пременопаузальному та постменопаузальному періодах. Обстежені були розподілені на такі групи: жінки в пременопаузальному періоді та жінки з різною тривалістю постменопаузального періоду (ранній, середньочасовий, пізній). Проводилось загальноклінічне обстеження пацієнта та дослідження вищезазначених показників на рентгенівському денситометрі General Electric. Результати. Якість та мінеральна щільність кісткової тканини вірогідно знижуються зі збільшенням тривалості постменопаузального періоду. Загальна жирова та знежирена маса вірогідно не змінюються з віком. У середньочасовому та пізньому постменопаузальному періодах мінеральна щільність кісткової тканини на рівні хребта та шийки стегнової кістки зростає із збільшенням загальної жирової маси.